Святе Письмо

Колись давно я навіть уяви не мала про те, що у нас в Україні є так багато духовних осіб. Я ніколи не цікавилась духовністю і не знала елементарних речей. Не мала уяви про те, що в монашестві існують чини, мені здавалось, що є монахи і є монашки , на що Ліля одного разу мені зробила зауваження: "не монашки, а монахині, сестрички". Раніше я навіть не знала історії життя ні одного святого, ніколи не читала духовної літератури, вона мені була не цікава, більш того, я вважала її не модною. Я читала модерні журнали, детективи, бойовики і філософські книги. Знала напам’ять і до тепер пам’ятаю вислови різних філософів, я часто їх повторяла при розмові, або в якійсь компанії розповідала різні історії з прочитаних мною книг, які мені на той час здавалися доста цікавими і захоплюючими. Ви знаєте, що я не знала ні одного рядочка з Євангелії, ні одного слова з Псалмів, я знала лиш дві молитви,“Отче Наш” і “Богородице Діво радуйся”, яких мене навчили вуйко Василь і цьоця Пелагія ще в дитинстві. Мені здавалось, що цих двох молитов достатньо, навіть забагато, зважаючи на те, що я навіть і не молилася.

Скільки людина може черпати науки, порад, настанов і розради, читаючи Святе Письмо! Кожного разу, коли я читаю Євангелію, я відкриваю для себе завжди щось нове. На початку було багато незрозумілих притч, висловів, цілі речення були наче іншою мовою написані, було важко зловити зміст і зрозуміти основу, не могла ніяк збагнути, про що йде мова. А з часом людина починає ніби прозрівати, Бог помагає їй зрозуміти написане, Він говорить і навчає людину через Святе Письмо. Інколи, коли мене щось дуже хвилювало, якийсь неспокій був на душі, я не знала, як правильно вчинити, чи була вже зробила якийсь вчинок, але не знала, наскільки то правильно, сумніви були у мене. Так ось увечері перед молитвою, або і після, відкриваю Євангелію і читаю в день по одній главі. Ви не повірите, але на ті питання, які мене тривожили протягом дня, я ось тут, в Євангелії, знаходила відповіді. Так трапляється дуже часто у мене. Господь мені допомагав і допомагає зрозуміти мої непорозуміння. Спаситель наш пильнує більше мою душу і оберігає її, ніж я можу її впильнувати і зберегти. Настільки моя душа дорога для Бога! Кожна людина на цій землі є настільки дорога і безцінна, що ми просто того не можемо собі уявити. Всевишній знає нас краще від нас самих. Він краще від нас знає, що нам потрібно і що нам буде на користь. Так як нас любить Бог, так нас ніхто і ніколи не полюбить!

А ось недавно я почала читати псалми, мені Ліля підказала, вона у мене ніби духовний наставник . Телефоную я часто додому, в Україну і питаю, як там справи, Ліля, якщо має якісь гарні чи цікаві новини, одразу мені оповідає. Розповідає, яке святе місце відвідала, переказує мені зміст реколекцій, які слухала, передає мені теми навчань, з ким зустрічалася і що нове, що слушне уваги почула. А якось мене питає: "Наталю, а ти читала псалом 88?"

-Ні,- кажу їй, - я крім псалму 50 взагалі ніякий не читала.

- А ти собі почитай!

Відкриваю я Псалми і починаю шукати 88 псалом, почитала, сподобався мені, а далі думаю, давай ще якийсь почитаю. Ви знаєте, мене так захопили псалми, що я спочатку читала навпопад, а потім вирішила по порядку. Замість глави з Євангелії я читала один або й два-три псалми. Деякі речення, або навіть словосполучення так закарбовувались в пам’яті, що я наступного дня могла цілий день їх повторювати. Наприклад, в псалмі 118 є таке речення: ”Твій я: спаси мене”,- мені воно дуже запало до душі. Або ще ось такий вислів у Пс.146: “Господь зцілює розбитих серцем і перев’язує рани їх”, або Пс.144: “Господь береже усіх, хто любить Його!”.

Якось подзвонила до свого духівника о. Андрія і розповіла йому, як мені стало до вподоби читання псалмів. На що він мені сказав: “О, так, Наталю, псалми – це великі ліки, це як бальзам для душі”. Шкода, що я про це дізналась в мої 35 років. Скільки часу втрачено, скільки душевних ран відкрито і аж тепер я найшла бальзам для них. Спочатку ті рани відкрила своїми гріхами, а тепер шукаю ліки, щоб їх залічити. Але що робити, така, мабуть, наша людська природа. Дякувати Богові, що і в 35 років я це пізнала, могла ще б більші рани роз’ятрювати. Та й зараз, коли вже читаєш і знаєш, що є добре, що зле для моєї душі, Знову і знову робиш помилки, далі грішиш і потім за бальзамом, який шукаєш і ллєш на душу, щоб одужала, знайдеться якийсь гріх, що буде ту рану знов роз’ятрювати. Одне лиш тішить: це те, що я знайшла ліки для своїх ран. Це – Св. Письмо, Псалми, молитви, це Літургії, роздуми про страждання мого Господа Ісуса Христа, Сповідь і Св. Причастя - цих ліків так багато. Навіть одне звернення до Господа: “Ісусе, спаси мене”, “Ісусе, рятуй мене”, “Ісусе, я уповаю на тебе” – є дуже дієвими ліками для душі. І лиш одне слово згадати і в думках: ”Ісусе!”- і це вже крапельки найзапашнішого бальзаму капають на зранену душу. Таку велику силу має це найсвятіше ім’я!