Таємниця щастя

Моя мандрівка скінчилась, вдома я приступила до своїх повсякденних обов’язків. Кожного дня чемно відмовляла покуту протягом місяця. Коли закінчила молитись, то зізнаюся чесно, що втішилася, бо мені тоді здавалось, що 40 хвилин молитися – то є доста багато. Декілька днів молилась я вечірні молитви і читала духовну літературу, яку придбала в Україні. Чи то, що я вже трішки звикла молитися довший час, чи то Бог так скерував, але мені стало бракувати моїх молитов на вервичці. Молюся увечері, а далі давай шукати по молитовнику, яку б ще молитву почитати, чи може Акафіст, чи Молебень. Все ніяк не могла собі сформувати вечірнє правило, весь час було таке відчуття, ніби мені щось ще бракує. Переглянула всю свою літературу, і мій погляд зупинився на маленькій книжечці під назвою “Таємниця щастя ”, пригадала, що купляла її в останній мій день перебування в Україні, у нашій церковній крамничці в Стебнику. Прочитала я тоді лиш назву книжечки, і так мені стало цікаво, що ж то за таємниця щастя, не відкриваючи, придбала її. Відкриваю книжечку і уважно читаю, йде опис життя св.Бригіди, а далі 15 молитов і обітниці.

Мою увагу привернули ось такі абзаци : “Практика п’ятнадцяти молитов, з огляду на благословення, отримала назву “Таємниця щастя. Особа, яка щоденно відмовляє ці молитви одночасно з молитвами “Отче Наш” і “Богородице Діво”, впродовж року відмовить стільки молитов, скільки наш Спаситель отримав ударів під час Своєї Страсної Муки.

З життєпису св. Бригіди довідуємося, що Ісус Христос до об’явлення молитов додав ще незвичайні обітниці на користь тих, які будуть їх відмовляти з глибокою вірою і побожністю. Тут йдеться про великі Божі благодаті, метою яких є щастя людини. ”

Зацікавилась я цією книжечкою і молитвами. Знайшла обітниці, перечитала їх і зрозуміла, що ці молитви якраз те, чого прагнула моя душа, те, чого я шукала.

Наведу вам декілька з 21 обітниць, щоб ви зрозуміли, чому мені забажалося їх відмовляти.

“Одного дня Христос Господь з’явився Бригіді і сказав: “Моє тіло дістало 5480 ударів. Якщо Ти хочеш звеличити їх побожною практикою, відмовляй 15 разів "Отче Наш" і 15 разів "Богородице Діво" разом з молитвами, яких я тебе навчив протягом цілого року (ці молитви містяться в цій книжечці). В той спосіб впродовж року Ти звеличиш кожну Мою Рану”.

Потім у формі обітниці додав, що хто відмовить ті молитви під час року, той:

1. Звільнить 15 душ своєї родини з Чистилища.

2.15 праведних осіб з-поміж споріднених отримають Божу благодать.

3. 15 грішників з-поміж споріднених будуть навернені.

4. За 15 днів перед смертю дам цій особі Моє Пресвяте Тіло, щоб через Нього вона була звільнена від вічного голоду. Також дам їй мою дорогоцінну Кров для пиття, щоб у вічності вона не мала докучливої спраги.

5. Перед смертю прийду до цієї особи з Моєю найдорожчою Матір’ю.

6. Треба знати, що якби хтось жив і 30 років у гріхах, а потім зі скрутою в серці відмовляв побожно ці молитви, або хоча б постановив їх відмовляти, Господь відпустить його гріхи.

7. Захоронить його перед наглою і несподіваною смертю.

8. Звільнить його душу від вічних кар.

9. Там, де відмовляють ці молитви, Бог є присутній Своєю благодаттю. "

Я вам зачитала лиш 9 обітниць, а їх всіх аж двадцять одна.

З книжечки дізнаємося, що у часи св. Бригіди (XIV ст.) ще не було друкарської техніки, тому книжечку розповсюджено переписуванням. Ті тексти старалися мати королі, володарі, єпископи, а також університети, монастирі, бібліотеки.

А в наш час, за 5 хв. скачуєш з Інтернету, було б лише бажання.

Звернули увагу, які безцінні обітниці дає наш Господь тим, хто відмовить ці молитви протягом року? Мабуть, заради тих обітниць я почала молитися.

Згадую собі, як весь час рахувала місяці, кажу собі: 1 місяць вже пройшов, залишилось ще 11 місяців. Далі проминуло півроку, я знов собі рахую, - половину праці виконано, ще ж стільки залишилось, а опісля було набагато цікавіше, так як 9 місяців минуло, а лиш 3 місяці залишилось. Ось так я рахувала місяці, щоб виконати свою обітницю. Пригадую, одного дня я була дуже хворою, температура висока піднялась, мабуть, грип. Весь день провела в ліжку, так як тільки зіб’ю трішки температуру, зразу мене на сон клонить, лиш піднімається температура, а я вже спати не можу. Думаю того дня, що робити, я ж хвора, Бог бачить мою неміч – якщо я сьогодні не помолюся 15 молитов з книжечки “Таємниця щастя”, то невже я цей обов’язок виконаю не добре, не результативно? А далі собі пригадала, як моя Ліля мені говорила про Дев’ятницю, що не можна ні в якому разі зупиняти, треба 9 днів підряд молитися, хіба би помер, або знепритомнів, якщо пропустиш одного разу, тоді треба все спочатку починати. Мої думки знов повернулися до моєї обітниці, на той час я вже півроку як практикувала п’ятнадцять молитов. Вирішила я, що треба прочитати молитви вже як зможу, лежачи, або напівсидячи з температурою. Бог простить, якщо буду лежати, так як бачить, що я хвора. Пригадала ще собі обітниці і зі всіх тих обітниць мені в думках кружляла найперша -”15 душ з моєї родини звільнить Господь з Чистилища.

Мабуть, ті душі чекають на мої молитви і потребують їх -, думала я.

Часто були у мене моменти, що хотіла зупинити цю обітницю, чи то від лінощей, чи від втоми, чи від малої і хиткої віри. Але дуже часто такі думки навідувались до мене, проганяла я їх обітницями. Перечитувала вкотре кожну обітницю і так відсікала мою людську неміч і ставала знов молитися.

Чомусь я в той час, коли молилася 15 молитов, найбільше переживала за душі в Чистилищі. Якось прочитала, що цим душам можемо допомогти ми. Потрібно молитися за них, давати пожертву на Службу Божу за померлих, робити добрі вчинки і жертвувати їх за ту, чи іншу душу. Також прочитала, що інколи з Божого дозволу душі померлих людей з’являються нам уві сні, так вони нагадують про те, щоб ми молилися за них і не забували робити добрі справи для спасіння їхніх душ.

В один період мені дуже часто снилися померлі мої родичі – дідусь, бабця, цьоця, вуйко, снилася мама моєї подруги, знайомі. Після кожного сну йшла до церкви св. Катерини, молилася і запалювала свічечку. Переказувала знайомим і рідним, щоб також молилися за ту душу, просила, щоб давали на Службу Божу. Якось мамі розповідала свій наступний сон і сказала таке: "Щось мені померлі так часто сняться, майже через день, навіть не знаю, до чого це". На що мені мама дуже цікаво і з гумором відповіла: “Та це вони, мабуть, взнали, що біля тебе є церква св. Катерини, тому і сняться тобі, щоб ти ходила і молилася за них”. ” Мабуть, це так” ,- підтвердила я.

Якось мені приснився вуйко Микола, я помолилася за його душу, подзвонила до його доньки, а моєї двоюрідної сестри Руслани, щоб також молилася, на що вона мені відповіла, що часто жертвує Службу Божу за померлих і завжди записує батька. Я також, час від часу, писала імена померлих і робила пожертву на Св. Літургію. Але вуйко Микола за деякий час знову приснився, я вже старалась і якусь добру справу зробити і пожертвувати за його душу, але за декілька днів, знову сниться. Думаю, ну що я ще можу зробити, молюся за його душу, свічечки запалюю, жертвую добру справу, що більше можу зробити? Пройшов якийсь час, а вуйко Микола вкотре мені сниться. Бачу його, що він у нас по оливковій діброві ходить і за руку тримає мого сина Перікліса, а потім до мене так суворо каже: “ Ти коли будеш за мене молитися? Якщо не будеш молитися...” На цьому повертається спиною і йде геть, а малий підбігає до мене.

Після цього сну, я щось так злякалася, думаю, я ж молюся, якби я не молилася, але ж я молюся й ім’я завжди пишу за раба Божого Миколу. Що б це могло значити? Що хоче мені сказати ця душа?

Наступного дня було свято і знаєте яке? Святого Миколая. Дзвоню я до Руслани і вітаю її, кажу їй: "Ну що, Миколаївно, зі святом тебе. Що там св. Миколай тобі приніс?"

А вона мені каже: “Наталко, ти що забула, я ж не Миколаївна, а Володимирівна”.

Ось тоді я все зрозуміла. Часті сни з в. Миколою, його обурення, що не молюся за нього. Справа в тому, що в. Микола насправді називається Володимир, таке ім’я він отримав при Таємниці Хрещення. Але чомусь з дитинства його кликали Миколою, Микольцо, - це наче кличка його була. Сусіди, на роботі, навіть жінка і діти кликали Микола, а в документах записано Володимир. Ще пригадую, що Руслану запитала: "Як помер тато, то на Парастасі як читали?"

- Володимир - так казав священик. Навіть сусіди тоді перепитували, а хто то такий Володимир? - відповіла вона.

- Ну, Руслано, як я могла це забути, геть чисто мені випало з голови,- дивувалася сама собі за свою неуважність і забудькуватість.

З того часу я почала молитися за раба Божого Володимира.

Опісля знайшла дуже гарну молитву в книзі “Жива Євангелія”, Анни Катерини Еммеріх. Господь Ісус оголосив Гертруді Великій, що одноразове відмовлення цієї молитви звільняє 1000 (тисячу) душ з Чистилища.

“Отче Предвічний, жертвую Тобі Найдорогоціннішу Кров Божественного Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, в злученні з усіма Службами Божими на цілому світі, сьогодні відправленими; за душі терплячі в чистилищі, за вмираючих, за грішників на світі, за грішників у Вселенській Церкві, за грішників у моїй родині, а також у моєму домі. Амінь.”

Вивчила цю молитву напам’ять і стараюся її молитися зранку. А ось коли я рік часу молилася обітницю 15 молитов, то поступово мені перестали снитися померлі. Взагалі хочу сказати, що ще навіть на початках моєї обітниці, тобто через пару місяців у моєму житті почалися відбуватися дуже дивні і гарні речі. Бували такі моменти, що мені щось потрібно було, я лиш подумки подумала, а воно тут як тут з’являлося. Особливо це стосувалось матеріальних питань. Дуже велику матеріальну поміч отримувала і ставалося це за якимось чудом, що до сих пір дивуюся, що таке можливе. Але у Бога все можливе. Бували і такі моменти, що все якось кардинально змінювалося в житті і здавалося на той час, що то не є добре, принаймні якось воно було так несподівано і незаплановано. На той час була переконана, що це якісь великі випробування відбувались в житті, а тепер, коли поступово все стає на свої місця і я озираюся на ті випадки, то розумію, що це було для мого блага. Що сама б я до такого ніколи не додумалася і ніколи б не досягла цього. А ось Господь дав мені ті ласки, обдарував своїми безцінними дарами і показав мені таку велику і безкінечну любов до мене. І це ще не все, тому що я відчуваю, що Бог хоче дати мені набагато більше і наділити ще іншими ласками. Його любов я відчуваю поступово, вона маленькими кроками тихесенько підходить до мене і огортає мене. Коли ти починаєш сприймати, що сам Господь тебе безмежно любить, то, мабуть, немає найбільшого щастя. Мабуть, це і є Таємниця щастя, відчути Божу любов, надіятися лиш на Бога і любити Бога. Бо немає більшого щастя на землі, крім того, коли ти шукаєш Господа, а з часом Він навчить тебе любити Його і любити свого ближнього. Раджу всім практикувати п’ятнадцять молитов. Головне мати бажання і добрий намір, а більше нічого не потрібно. Обов’язково найдіть книжечку “Таємниця Щастя” і моліться. Моліться і ви побачите, як змінюється ваше життя на краще, ваших рідних і близьких, як самі ви стаєте кращими.

Тоді, коли я молилася обітницю, старалась нікому про це не говорити, навіть Лілі не зізнавалася. Мені хотілося її повністю відмовити, мабуть, я боялася, що всім розкажу, а людина я немічна і можливо не зможу молитися цілий рік, або може мені не вистачить терпіння, або що. З Божою поміччю, а на те була Його воля, я закінчила обітницю.