Не закривайтеся на Бога

На той час, коли я жила в Україні, раз у місяць зі Стебника їздила група людей в монастир Св. Теодора Студита в с. Колодіївка, Тернопільської області.

У нас, в Західній Україні, мабуть усі чули про цей монастир. Багато людей приїжджають на Службу Божу, помолитися, посповідатись, причаститись, придбати гарну літературу, а також касети, або диски з проповідями ігумена монастиря ієромонаха о. Григорія Планчака.

Їздила я в монастир два рази і мабуть більше з цікавості, ніж за потребою взяти участь в Св. Літургії, отримати благословення, помолитися, чи послухати такі доступні повчальні проповіді о. Григорія.

Отець Григорій Планчак настільки духовна людина, має Дари Святого Духа, що не тільки оздоровлює людей молитвами і благословенням, але має владу і над нечистими духами, які вселяються у людей і жахливо турбують їх. О.Григорій проводить екзорцизм, і вся нечисть втікає від його настільки сильної молитви. Всі монахи в монастирі св.Теодора Студита моляться під час екзорцизму, і тоді відбуваються моторошні для душі речі. Наслухавшись, що під час цих молитов, одержимі нечистим духом, люди стають не підвладні собі, я з цікавості до почутого, вирішила поїхати в цей монастир. Бачила на власні очі, як людина починала кричати, корчитись, говорити в церкві непристойні слова, ржала, як кінь, гавкала, як пес і багато ще різного, про що мені не хочеться згадувати. В той час мені було так шкода тих людей, що я ніяк не могла усвідомити, як людина може стати настільки далекою від людяності. Отець Григорій каже, що це гріх приводить людину до такого стану, коли відкриваємо двері нашого серця для гріха, то водночас відкриваємо і для нечистих духів, які стараються панувати над людиною.

Душа моя була настільки стривоженою, а серце так боліло за тих людей, що, здавалося, не переживе всього побаченого і почутого. Найголовніше, що я відчула тоді, це був страх. Страх, що я також грішна і не дай Боже, щоб зі мною таке сталося, чи з моїми рідними. Я знаю, що багато з тих, хто буде читати цю главу, не захочуть повірити в те, про що я написала. Я також не вірила і, як вже згадувала, поїхала з цікавості до почутого. Дякую Богові, що їздила в цей монастир, так як те, що я побачила, змінило мій світогляд щодо мого духовного життя.

В монастирі придбала багато касет з проповідями о. Григорія: “Духовне слово про молитву”, “Про заздрість”, “Прощення”, “ Про виховання”, “Духовне слово”, “Ціль життя”. Я уважно слухала ці касети і дізнавалась багато нового про Бога, про Його науки, про духовне життя, про молитву і починала розуміти і усвідомлювати те, що колись було настільки недоступним і незрозумілим мені.

Прослухавши касети декілька раз, давала слухати їх рідним і знайомим. Коли їхала в Грецію, то забрала їх з собою, так як вони дуже цінні для мене. Тут, на місці, я також дуже часто слухала касети, тому що кожного разу чула щось нове і слушне уваги. У проповіді “Ціль життя”, о. Григорій проказує дуже гарну молитву на оздоровлення душі і тіла до Святого Духа. Часто слухала цю молитву, а одного разу, в кожне слово вслухувалась, брала його до уваги і пропускала через серце. За декілька хвилин у мене наплинули сльози на очі: я усвідомила свої гріхи і щирий жаль за те, що скоїла їх. Це було боляче, але водночас відчула велике полегшення на душі. Отець Григорій був закінчив молитву, поблагословив і касета зупинилася, а я ще плакала. Це була моя найперша в житті щира сповідь за стільки років життя. Слава Господові нашому, дякую о. Григорію Планчаку і всім монахам за те, що посвятили своє життя на службу Богу і людям та боряться за спасення наших душ.

В одній із багатьох проповідей о. Григорій каже такі слова: “Не закривайтеся на Бога. Щоб не сталося у вашому житті, ніколи не закривайтеся на Бога”! Я часто згадую ці цілющі для душі слова: "Не закривайтеся на Бога". Колись давно я була образилась на Бога. Мені здавалося тоді, що інші люди несправедливо зі мною вчинили, а Бог мав би заступитися за мене. Здавалось, що Він зовсім не переймається моїми нещастями і покинув мене. Але це ж не так!

Ось як доступно пояснює і відповідає на наші потаємні запитання Теофан Затворник в книзі “ Про покаяння”.

“Але чому, - запитаєш, - я терплю більше за іншого? Чому мене обтяжують біди, а іншому щастить майже в усьому? Мене роздирають скорботи, а інший потішається? Якщо це - спільна доля всіх, хай би її приймали всі без винятку. Але ж саме так є. Придивися і побачиш: тобі тяжко сьогодні, а іншому було тяжко вчора, або буде тяжко завтра; а нині Господь дозволяє йому відпочити. Навіщо дивишся на години та дні? Дивись на усе життя, з початку до кінця, і побачиш, що всім буває тяжко, й дуже тяжко. Знайди такого, що все життя веселиться? Навіть царі часто ночі не сплять, бо серце тужить. Тобі зараз тяжко, а чи раніше не бачив ти радісних днів? Бог дасть, то й ще бачитимеш. Потерпи ж, проясніє і над тобою небо. У житті, як у природі - бувають дні то ясні, то понурі. Чи бувало колись таке, щоб не відходила чорна хмара? І був хто на світі, хто так би думав? Не думай і ти так про своє лихо й утішся упованням.

Тобі важко. Але хіба це випадково, хіба без причини? Похили трохи твою голову і згадай, що Господь піклується про тебе, як батько і очей з тебе не зводить. Коли спіткало тебе горе, то не інакше, як за Його згодою та волею. Не хто ж як Він, послав його тобі. А Він дуже добре знає, що, кому, коли і як посилати; й коли посилає, то посилає на добро того, хто зазнає горя. Так досліди й побачиш благі щодо тебе наміри Божі в скорботі, що спіткала тебе. Чи якийсь гріх хоче Господь очистити, чи від гріховного діла відвести, чи прикрити меншим горем від більшого, чи дає тобі нагоду виявити Господові вірність і терплячість, щоб на тобі потім показати славу свого милосердя. Що-небудь із цього, звичайно, підходить тобі. Тож відшукай, що саме, й приклади до своєї рани як пластир – і вона перестане пекти. Зрештою, якщо виразно не побачиш, що саме хоче дарувати тобі Господь через горе, що спіткало тебе, то, не роздумуючи, увіруй в серці своєму, що все від Господа й що все, що від Нього, служить нам на добро; і тлумач неспокійній душі: так Господові до вподоби. Терпи! Кого Він карає, той для Нього як син!”

 

Друзі, щоб ви собі не думали, що я вас хочу вчити, як ви маєте жити, чи як маєте чинити. Ні. Я лише стараюся дати пораду, а можливо комусь і розраду, що життя без нашого Бога, нічого не вартує. Один вихід є у людини з будь-якої ситуації, яка склалась у її житті – це повернутися лицем до Господа нашого. Попросити в Нього вибачення і покаятися за все, чим так ми Його засмутили. Постановити, що більше не будемо грішити. В першу чергу ми своїми поганими вчинками і гріхами собі нашкодили. А хто не має бажання навернутися до Бога, то нехай знає, що він і надалі буде сам собі шкодити, й не тільки собі, але й своїм ближнім.

Чи не є кращим для кожної людини відшукати свій шлях навернення? Я впевнена, що лише одне “ Господи, помилуй " відкриває і очищує доріжку до Бога. Не гайте часу! Не йдіть, а біжіть в обійми Ісуса Христа! Він чекає на нас кожної миті. Він так нас безмежно любить. До останнього нашого подиху буде чекати на наше “Господи, помилуй мене”. Пам’ятайте, що ми не вічні, рано чи пізно, а те лише одному Богу відомо, відійдемо в інший світ. А там у нас вже не буде можливості для нашого навернення для Св. Сповіді і Св. Причастя, для Служби Божої, Святого Письма і молитов, для добрих і милосердних вчинків. Ніхто не знає, скільки у нього ще відведено часу для того, щоб жити і прославляти Бога. Головне завдання кожної людини на цій землі це – пізнати і любити Всевишнього.

Я би так хотіла, щоб моя розповідь допомогла вам знайти ту стежку до Господа, на котрій Він чекає вас з відкритими для обійм руками.

З повагою і любов’ю, Ананевич Наталя.

Захаро. Греція. Лютий-квітень 2012р.