Пригадую собі, як на початку мого
приживання в Греції, мені здавалось все дивним і не таким, як у нас, в Україні.
Все було іншим. Люди інші, звичаї інші, звички інші, пісні, танці, свята,
застільні забави – все було зовсім іншим. Деколи ставало так сумно від цього
іншого і бажалось хоча б чогось свого, рідного, українського, що не знав, де
йти, куди звертатись і кому розповісти про такі переміни в житті. Ліля, яка
завжди добре порадить, і швидко розрадить, сказала мені на це:
- А ти, Наталю, в такі моменти, коли
тобі сумно, коли немає пояснення для деяких речей, ти молися, читай Ісусову
молитву. Знаєш її?
-Та звідкіля я можу знати? А вона
велика?
- Ні, маленька і дуже помічна. Ти
повторюй собі в умі: ”Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішну!”
А коли будеш на самоті, то можеш
говорити і вголос. Повторюй її постійно, коли десь йдеш, коли щось робиш, коли
всі говорять, а тобі хочеться помовчати, ось тоді повторюй Ісусову молитву.
- Гаразд,- відповіла я Лілі і почала
молитись. Спочатку забувала, потім нагадувала собі і молилась. Мила посуд –
молилася, замітала – молилася, кудись йшла – молилася. Я і тепер як прокидаюся
вночі, не можу заснути, то молюся, читаю Ісусову молитву і навіть при
можливості раджу молитися і іншим.
Часто читаю в книжках, як святі любили
цю молитву, кажуть, що дійти до святості без цієї молитви неможливо. Святі
повторювали цю молитву повсякчас, годинами молилися, а потім ця молитва вже
сама по собі творилася в них. Вони могли навіть і спати, а молитва в цей час
творилася. Це великий дар! А також і велика праця! Великий святий Іоан
Золотоустий вчить нас: “Прошу вас, брати, ніколи не полишайте Ісусової молитви,
а промовляйте її постійно, навіть тоді, коли їсте чи п’єте, працюєте, чи в дорозі,
щоби повсякчас бути озброєними. Пам’ять Божа розкриває душу вашу. Найперше вона
усвідомлює погане у вашому серці, згодом -добре. Спочатку пам’ять Божа зрушує
усю диявольську владу, потім поступово приручає її. Так, молитва викриває
гріхи, які живуть у нас, а потім усуває їх. Ім’я Ісуса Христа проникає в
глибини серця, приборкує пануючих противників, звільняє та оживляє душу.
Перебувай постійно в імені Божім, яке поєднує серце з Господом. Однак потрібне
велике зусилля, поки ворога буде вигнано і Христос оселиться у серці."
Ось бачите, яку силу має ця коротенька
молитва. Я думаю, що кожній людині вона під силу. Просто потрібно вивчити її і
старатися щонайчастіше протягом дня промовляти.
Ісусова церква стільки має святих,
скільки, мабуть, зірок на небі - незліченно. Вони прийшли до святості через
велику самопожертву, працею над собою, через сурові аскези, молитовні ночі,
усамітнення, вели найважчу боротьбу – це боротьба проти самого себе, тобто
проти егоїзму, який хоче панувати над людиною. Людина святою не народжується,
вона стає святою. Щоб стати святим, треба повністю віддати своє життя
Господові, нічого не залишаючи для себе. Багато із святих померли мученицькою
смертю заради Ісуса Христа.
Я колись ніколи не задумувалася, що
означає "святий". Для мене це було звичайне слово, як і всі інші
слова. Знала деяких святих, про яких чула з дитинства: це св. Миколай, св.
Василій св. Анна. Але далі цього не цікавилася. Я навіть історії життя цих
святих не знала. Мені це було просто не цікаво.
Розповім вам один випадок,
можливо краще було б промовчати, але
я вже не раз оповідала своїм рідним,
то вже і вам розкажу.
Немає коментарів:
Дописати коментар